1. У математиці, зокрема в геометрії: властивість прямих або площин бути майже паралельними, тобто такими, що не перетинаються на практично доступній для спостереження відстані, або паралельними з певним наближенням у заданих умовах.
2. У техніці та інженерії: принцип розташування елементів, деталей або систем, при якому їхні осі або напрямки є не строго, а лише приблизно паралельними, часто з мінімальним допустимим відхиленням.
3. У переносному сенсі: формальна або зовнішня подібність у розвитку, функціонуванні або взаємодії процесів, явищ або інституцій, що насправді не є істинно паралельними та незалежними, а мають приховані зв’язки або суттєві відмінності.