1. У математиці та фізиці — властивість об’єкта або системи, яка є наближеною, неповною або умовною одиничністю, тобто має характеристики одиниці лише в певному наближенні, обмеженому контексті або за певних умов.
2. У філософії та соціальних науках — стан або явище, що лише зовні, формально нагадує цілісність та єдність, але за своєю суттю є внутрішньо роздробленим, умовним або імітаційним.