Значення
-
(математика) Властивість функції або послідовності, значення якої залишаються в певних межах (обмежені) після застосування до них певної операції або перетворення, що формально не гарантує звичайної обмеженості.
-
(фізика, техніка) Стан системи чи процесу, який за певних умов або в певному наближенні може розглядатися як обмежений, хоча в загальному випадку така система має властивості необмеженості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазіобмеженість, р. квазіобмеженості, д. квазіобмеженості, з. квазіобмеженість, о. квазіобмеженістю, м. квазіобмеженості, к. квазіобмеженосте