1. (математика) Властивість функції або послідовності, значення якої залишаються в певних межах (обмежені) після застосування до них певної операції або перетворення, що формально не гарантує звичайної обмеженості.
2. (фізика, техніка) Стан системи чи процесу, який за певних умов або в певному наближенні може розглядатися як обмежений, хоча в загальному випадку така система має властивості необмеженості.