1. (лінгвістика) Властивість дієслівних форм, які за зовнішніми ознаками нагадують зворотний стан (оберненість), але не виражають дію, спрямовану на суб’єкт, а мають інше граматичне чи семантичне значення (наприклад, безособове, пасивне або взаємне).
2. (математика, логіка) Відношення між об’єктами, яке є лише частково або формально схожим на обернене, не відповідаючи повністю його строгим критеріям.