Значення
-
(лінгвістика) Властивість дієслівних форм, які за зовнішніми ознаками нагадують зворотний стан (оберненість), але не виражають дію, спрямовану на суб’єкт, а мають інше граматичне чи семантичне значення (наприклад, безособове, пасивне або взаємне).
-
(математика, логіка) Відношення між об’єктами, яке є лише частково або формально схожим на обернене, не відповідаючи повністю його строгим критеріям.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазіоберненість, р. квазіоберненості, д. квазіоберненості, з. квазіоберненість, о. квазіоберненістю, м. квазіоберненості, к. квазіоберненосте