1. У математиці, зокрема в теорії груп та функціональному аналізі — властивість підгрупи бути інваріантною (нормальною) відносно дії деякої більшої групи лише з точністю до певного відношення еквівалентності або в узагальненому, послабленому сенсі.
2. У соціології та психології — стан або явище, що лише зовні, формально відповідає прийнятим нормам і стандартам, але за своєю суттю, змістом або функцією від них відхиляється; умовна, часткова або імітаційна нормальність.