1. (мат.) Властивість функції, яка на заданій множині може бути представлена як поточкова границя послідовності неперервних функцій; ослаблена форма неперервності.
2. (фіз.) Властивість певних процесів або станів, які за певних умов можна розглядати як практично неперервні, незважаючи на наявність дискретних елементів або квантування.