Значення
-
(мат.) Властивість функції, яка на заданій множині може бути представлена як поточкова границя послідовності неперервних функцій; ослаблена форма неперервності.
-
(фіз.) Властивість певних процесів або станів, які за певних умов можна розглядати як практично неперервні, незважаючи на наявність дискретних елементів або квантування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазінеперервність, р. квазінеперервності, д. квазінеперервності, з. квазінеперервність, о. квазінеперервністю, м. квазінеперервності, к. квазінеперервносте