квазімонотонний
[kʋɑzimonotonnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
(про функцію, оператор) Такий, що має властивість, близьку до монотонності, але з певними обмеженнями або узагальненнями; наприклад, функція, для якої з невід’ємності приросту аргументу випливає невід’ємність приросту значення функції.
-
(у теорії диференціальних рівнянь) Стосовно оператора або функції, що задовольняє умову квазімонотонності, яка є ключовою для порівняння розв’язків та застосування принципу максимуму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазімонотонний, р. квазімонотонного, д. квазімонотонному, з. квазімонотонного, о. квазімонотонним, м. квазімонотоннім