Властивість функції або оператора, що є проміжною між монотонністю та довільністю, коли зростання (або спадання) аргументів не гарантує строгого зростання (спадання) значень, але виконується певна умова, що обмежує характер їхньої зміни (наприклад, у диференціальних рівняннях або теорії операторів).
У математичному аналізі та теорії диференціальних рівнянь — умова, накладена на функцію, яка є слабшою за звичайну монотонність, але достатньою для справедливості певних теорем порівняння та єдиності розв’язків.