1. У математиці, зокрема в теорії чисел та алгебрі — властивість числа або елемента алгебричної структури бути подібним до кратного, але не задовольняти строгій умові ділення без остачі; узагальнення поняття кратності, що враховує певні ослаблені умови або діє в специфічних розширених контекстах.
2. У фізиці, зокрема в квантовій механіці та теорії поля — характеристика виродженого стану системи, коли різні стани мають однакове (або практично однакове) значення енергії або іншої фізичної величини через наявність певної наближеної симетрії, що не є строгою.