Значення
-
Властивість математичних об’єктів (наприклад, операцій, алгебр, матриць), за якої вони комутують (тобто результат операції не залежить від порядку дій) лише з певними обмеженнями, наближено або з деякою поправкою, на відміну від повної комутативності.
-
У квантовій механіці та алгебрі — властивість операторів або елементів алгебри, добуток яких задовольняє умову, близьку до комутативної, але з додаванням додаткового множника (наприклад, фази або функції), що робить їх некомутативними в класичному розумінні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазікомутативність, р. квазікомутативності, д. квазікомутативності, з. квазікомутативність, о. квазікомутативністю, м. квазікомутативності, к. квазікомутативносте