1. У фізиці, зокрема в загальній теорії відносності — властивість системи відліку, яка рухається вільно (тобто під дією лише гравітаційних сил) у викривленому просторі-часі, але в межах досить малої області та протягом досить короткого часу наближено відповідає інерціальній системі відліку спеціальної теорії відносності, де виконуються закони руху Ньютона.
2. У техніці та прикладних науках — властивість динамічної системи, яка за певних умов або в певному діапазоні параметрів проявляє характеристики, близькі до інерційності, тобто здатність зберігати стан руху або спокою за відсутності зовнішніх впливів, але не є строго такою з фундаментальної точки зору.