1. (у фізиці, теорії динамічних систем) Властивість системи, довгострокова поведінка якої може бути описана усередненими за часом характеристиками, що наближено відповідають усередненню за простором станів (ергодичності), але з певними обмеженнями або відхиленнями від строгої ергодичності.
2. (у математиці) Властивість деяких стохастичних або детермінованих динамічних систем, для яких траєкторія майже будь-якої початкової точки з часом наближається до інваріантної міри, що дозволяє замінювати просторове усереднення часовим із заданою точністю.