Властивість об’єкта або системи, яка за певних умов проявляє дискретні (перервні, квантовані) характеристики, але не є абсолютно дискретною в класичному розумінні; умовна або наближена дискретність.
У фізиці та техніці — характеристика спектра або набору станів, де окремі компоненти (наприклад, спектральні лінії або рівні енергії) розрізнені лише при певному роздільному рівні спостереження, тоді як при іншому масштабі система може розглядатися як континуальна.