1. Властивість функції або функціоналу, що допускає узагальнення поняття диференціала (похідної) за допомогою спеціальних апроксимуючих конусів (наприклад, контингентного, дотичного чи конуса Кларка), що дозволяє досліджувати локальну поведінку негладких об’єктів у нелінійному аналізі та оптимізації.
2. У математичному аналізі — характеристика відображення між нормованими просторами, яка має слабшу, ніж строга диференційовність, структуру, але зберігає можливість побудови лінійного апроксимуючого відображення для певних підмножин (напрямків).