1. (у фізиці, матеріалознавстві) Такий, що демонструє властивості, характерні для двовимірних систем (наприклад, графену), але має певну, обмежену просторову протяжність у третьому вимірі, що призводить до квантових ефектів або особливостей поведінки, відмінних від об’ємних тривимірних матеріалів.
2. (у математиці, теоретичній фізиці) Такий, що описується моделями або має структуру, де два виміри є переважними або визначальними, а третій вимір є несуттєвим, обмеженим або фіктивним.