Властивість фізичних систем (наприклад, кристалів, тонких плівок, поверхневих шарів), у яких рух частинок (електронів, фононів тощо) практично вільний лише у двох просторових напрямках, тоді як у третьому він різко обмежений, що призводить до специфічних властивостей, відмінних від об’ємних тривимірних матеріалів.
квазідвовимірність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |