1. Властивість матриці, яка може бути приведена до діагональної форми за допомогою перетворення подібності, але не є діагональною у звичайному розумінні; близькість структури матриці до діагональної.
2. У ширшому сенсі — властивість об’єкта (системи, структури), яка характеризує його часткову, наближену або умовну діагональність, тобто таку організацію, де основні зв’язки або елементи зосереджені вздовж умовної головної осі, а побічні — значно слабші.