Значення
-
У логіці та філософії — властивість висловлювання або терміна, що лише частково або формально визначає об’єкт, не встановлюючи його сутнісних характеристик повною мірою; умовна визначеність.
-
У лінгвістиці — ознака граматичної конструкції, що за формою нагадує визначену (дефінітну), але за змістом не несе повної специфікації або вказівки на конкретний, унікальний об’єкт.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазідефінітність, р. квазідефінітності, д. квазідефінітності, з. квазідефінітність, о. квазідефінітністю, м. квазідефінітності, к. квазідефінітносте