1. У логіці та філософії — властивість висловлювання або терміна, що лише частково або формально визначає об’єкт, не встановлюючи його сутнісних характеристик повною мірою; умовна визначеність.
2. У лінгвістиці — ознака граматичної конструкції, що за формою нагадує визначену (дефінітну), але за змістом не несе повної специфікації або вказівки на конкретний, унікальний об’єкт.