1. Властивість математичних функцій або розв’язків диференціальних рівнянь, яка полягає в їх наближенні до певної граничної поведінки (асимптоти) не строго, а лише в певному наближеному, умовному або ослабленому сенсі, часто на деякій підмножині або в середньому.
2. У фізиці та прикладних науках — характеристика процесу або стану системи, що лише частково або приблизно відповідає строгій асимптотичній поведінці, демонструючи її лише в квазістаціонарному режимі, на великих, але не нескінченних масштабах часу або відстані.