Словник Української Мови
Буква
1. Традиційний слов’янський напій, що отримується в результаті кислого (або спиртового) бродіння рідкої основи (часто з житнього хліба, сухарів, борошна) з додаванням солодощів (меду, цукру, фруктів, ягід тощо).
2. Рідка основа для приготування такого напою (закваска).
3. Розм. Про будь-який кислуватий, несолодкий напій або рідину низької якості.
Приклад 1:
Звелів келійнику принести квасу, Нестор пив квас і розповідав. Власне, майже все з того Юрій вже знав.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
— А квас я хочу пити на чистому повiтрi. Жiнка сподiвалася, що ревiзор залишить її на кiлька хвилин, i вона дiстане можливiсть перекинутись двома-трьома словами з чоловiком (вона хотiла сказати Валентиновi, щоб вiн не показував себе таким нiкчемним перед ревiзором), але вийшло так, що по квас пiшов Сiрко, i вона знову примушена була спостерiгати продовження тiєї ж самої неприємної їй сцени.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Жiнка сподiвалася, що ревiзор залишить її на кiлька хвилин, i вона дiстане можливiсть перекинутись двома-трьома словами з чоловiком (вона хотiла сказати Валентиновi, щоб вiн не показував себе таким нiкчемним перед ревiзором), але вийшло так, що по квас пiшов Сiрко, i вона знову примушена була спостерiгати продовження тiєї ж самої неприємної їй сцени. До Берестечка залишилось версти чотири.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”