кваплення

[kʋɑplɛnnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Дія за значенням ква́питися; поспішність, поспіх у діях, поведінці.

  2. (у літературознавстві) Прийом у художніх творах, коли автор навмисне прискорює розвиток подій, стисло викладаючи другорядні деталі для динамічності сюжету.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кваплення, р. кваплення, д. квапленню, з. кваплення, о. квапленням, м. квапленні, к. кваплення

Більше записів