Словник Української Мови
Буква
1. (у фізиці) Такий, що має дискретну (перервну) структуру; такий, що складається з окремих порцій (квантів) енергії, дії, моменту імпульсу тощо.
2. (у техніці, інформатиці) Такий, що підданий квантуванню — процесу перетворення неперервного сигналу або величини на набір дискретних значень.
3. (переносно) Поділений на окремі, чітко виражені порції, етапи або рівні; дискретний.
Приклад 1:
Із загальних законів квантової ме- ханіки випливає, що спін повинен бути квантований за законом ( )1ssLs += , де s – квантове число, яке називається спі- новим квантовим числом. За аналогією з орбітальним моме н- том імпульсу проекція szL квантується так, що в ектор sL може набувати 2s+1 орієнтацій.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”