Значення
-
У математичній логіці — логічний оператор, що вказує на кількість об’єктів, для яких істинне певне твердження; найпоширенішими є квантор загальності (∀, “для всіх”) та квантор існування (∃, “існує”).
-
У фізиці — оператор у квантовій теорії поля, що описує народження або знищення частинок у певному стані.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квантор, р. квантора, д. кванторові, з. квантор, о. квантором, м. кванторі, к. кванторе