Словник Української Мови
Буква
1. Найменша можлива порція певної фізичної величини (енергії, маси, імпульсу тощо), яка може бути поглинена або випромінена в системі; неподільна дискретна одиниця у квантовій фізиці.
2. Елементарна частинка поля або носій певної взаємодії у квантовій теорії поля (наприклад, квант світла — фотон).
3. У переносному значенні — найменша, елементарна частина чого-небудь, неподільна одиниця.
Приклад 1:
Атоми ртуті, які отримали при ударі з електроном енергію E∆ , переходять у збуджений стан і, повертаючись в осно в- ний, випромінюють світловий квант з ча с- тотою h E∆=ν або E hc ∆=λ , де eB86,4E =∆ . Тоді м10537,2 7−⋅=λ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Як відомо, фотон має квант енергії νε hф = , імпульс λ hРф = , масу 2c hmф ν= . За де Бройлем , між корпускулярн и- м и і х в ильовими характеристиками елек – трона існує такий самий зв’язок, як і між відповідними характеристиками фотона.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Наведене рівняння – найважливіше співвідношення нерелятивістської квант о- вої механіки. Функції ψ , які задовольн я- ють рівняння Шредінгера при певному Е, називають власними функціями.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”