Властивість або стан бути кваліфікованим; наявність у кого-, чогонебудь необхідних знань, умінь, досвіду для виконання певної роботи чи відповідності певним вимогам.
кваліфікованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан бути кваліфікованим; наявність у кого-, чогонебудь необхідних знань, умінь, досвіду для виконання певної роботи чи відповідності певним вимогам.
Відсутні