Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісне прізвисько або псевдонім, що може вживатися як власна назва.
2. У місцевій народній термінології — назва для певного виду птаха (зазвичай з родини синицевих), що видає характерний звук «ква-ква».
3. Розмовна назва жаби або ропухи, що утворена від звуконаслідувального «ква».
Приклад 1:
Лише вже нікого не водили до амбулаторії, а давали в камеру пляшечку й квачик, і тут, під суворим наглядом коридорного, люди намащували самі себе й повертали пляшечку й квачик. З того, що та пляшечка й квачик мандрували до суміжної камери, всі зробили висновок, що така сама біда спіткала, мабуть, всю тюрму.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”