ква

Приклад 1:
– швид­ко од­ка­зав Герішсо й од­су­нув ква­тир­ку. Під вікно підсту­пи­ли Па­цюк а Мат­нею.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
За­раз схо­пивсь, ви­по­зi­хав­ся, ви­чу­хав­ся, по­мо­ливсь бо­гу, нюх­нув ра­зiв три­чi крiп­кої ро­менської ка­ба­ки, прос­лу­хав, що йо­му чи­та­ли, дав по­ря­док i, зос­тав­шись сам у свiт­ли­цi, сiв на лав­цi: го­ло­ва йо­му не­че­са­на, чуб не пiд­го­ле­ний, пи­ка нев­ми­та, очi зас­па­нi, уси роз­ку­дов­че­нi, со­роч­ка розх­рис­та­на; край йо­го на сто­лi люлька i га­ма­нець, ка­ла­мар, гре­бi­нець i пов­на кар­ват­ка ще то­рiшньої ду­лiв­ки, що ще зве­чо­ра на­то­чи­ла йо­му Пазька у пляш­ку, а вiн, хоч i на­си­пав у кар­ват­ку, щоб то, знаєте, з жур­би ви­пи­ти, та як за­жу­ривсь зно­ва, та й за­був, так i лiг та й зас­нув; та й те­пер, ус­тав­ши, не ду­же на тую ду­лiв­ку ква­пив­ся, бо ще но­ве ли­хо зов­сiм йо­го скру­ти­ло, i вiн i сам се­бе з жур­би не тя­мив. Яке ж то там йо­му ли­хо зiк­ла­ло­ся й вiд чо­го та­ка жур­ба йо­го узя­ла?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
За­раз на чер­нi­гiвську про­то­по­пiв­ну за­ки­нув та й сам зля­кавсь вiд не­ров­нi: од­ної оде­жi на два во­за не вбе­реш, а на­мис­та, ка­жуть, мiр­ка­ми батько вiд­сип­ле; та та­ки й нi­чо­го: там i бо­гос­ло­ви їли пе­че­нi гар­бу­зи, так на­шо­му брат­чи­ку нi­чо­го ту­ди ква­пи­тись. От вiн i спус­тивсь ниж­че, пе­ре­би­рав-пе­ре­би­рав, ду­мав-ду­мав… да­лi як сплес­не у до­лош­ки, як за­го­мо­нить сам со­бi у ха­тi: “Отсе так!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”