крючок

[krjut͡ʃok] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    Невеликий виріб з металу, дерева або іншого матеріалу, загнутий на кінці, призначений для чіпляння, підвішування або зачіпляння чогось.

  2. (Техніка) –

    Пристрій у вигляді загнутого стрижня з борідкою на кінці, що використовується для в’язання.

  3. (Спорт) –

    У спорті (бокс) — короткий удар збоку, завданий зігнутою в лікті рукою.

  4. (Психологія) –

    Переносно: хитрість, прийом, засіб, що використовується для залучення чи спонукання когось до чогось, часто з прихованим наміром.

  5. (Мистецтво) –

    У музиці: знак у нотному письмі для позначення висоти звуку на нотному стані.

  6. (Зоологія) –

    У рибальстві: металевий виріб з жалом для лову риби, складова частина вудочного гачка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. крючок, р. крючка, д. крючкові, з. крючок, о. крючком, м. крючкові, к. крючку

Більше записів