1. Властивість бути критичним; здатність до обґрунтованої оцінки, аналізу та перевірки чого-небудь, не приймаючи на віру, виявляючи суперечності та недоліки.
2. Ступінь важливості, вирішальності; стан або момент, що вимагає негайного втручання або уваги через можливі небезпечні наслідки (наприклад, критичність ситуації, параметра).
3. У філософії та теорії пізнання — принцип, що передбачає перевірку обґрунтованості знань, їхню систематичну аналітичну оцінку.