криця

[krɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    Технологічна назва твердого заліза, отриманого безпосередньо з залізної руди у кричному процесі (низькотемпературному відновленні в мілі); містить значну кількість шлакових включень, має волокнисту структуру, піддається куванню та зварюванню, але не литтю.

  2. (Література) –

    Заст. Поетичний символ міцності, твердості, незламності; часто вживається у фразеологізмах (наприклад, “залізо й криця”).

  3. (Техніка) –

    Діал. Великий залізний прут, лом; залізна смуга або брусок.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. криця, р. криці, д. криці, з. крицю, о. крицею, м. криці, к. крице

Більше записів