Словник Української Мови
Буква
1. Подрібнювати щось тверде на дрібні частинки, розколюючи, розбиваючи або розтираючи (наприклад, цукор, лід, крейда).
2. Розсипати, розкидати щось дрібне, часто з метою посипання чогось (наприклад, кришити сухарі на котлети, кришити пісок).
3. Перен. Розділяти, дробити щось єдине, цілісне на окремі частини, послаблюючи цілісність (наприклад, кришити земельну ділянку, кришити капітал).
Приклад 1:
Пішли латинцїв потрошити; Рутульців шпиговать, кришити, Та ба! Як Турна б нам достать.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Хотiла було сваритись на дочку, зачим довго проходила, так та ж як узяла коло неї леститись, i приговорювати, i розважати її, а сама пiч топити, зiлля кришити, горшки наставляти, так що горить у неї дiло. Не вспiла оглянутись, вже у Марусi i готов обiд: сiла, ручки зложила i, знай, матi розказує, як-то їй добре було йти на базар холодком, що бачила на мiстi, як торгувалась, як купувала; i кого бачила, i з ким говорила, i яка проява лучалась: усе-усе до послiднього раз по й’ять розказувала, тiльки про Василя нiчичирк!
— Самчук Улас, “Марія”