1. Стосовний до криниці, властивий їй; призначений для криниці.
2. Утворений за допомогою криниці, що походить із криниці (про воду).
3. У геології: пов’язаний з підземними водами, що наповнюють колодязі та криниці; колодязний.
криничний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Подумала, може, коти побешкетували, поламали криничний краник. Я не казала, але криниці біля Франевої хати не було.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Частина мови: прикметник () |