крилатий

[krɪlɑtɪj] Прикметник

Буква:К

Значення

  1. (Зоологія) –

    Який має крила, з крилами (про тварин, міфологічних істот, божеств тощо).

  2. (Лінгвістика) –

    Переносно: швидкий, прудкий, стрімкий, легкий у русі або польоті.

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно: високий, піднесений, натхненний (про слова, мову, вислови, думки).

  4. (Біологія) –

    У біології: такий, що має певні придатки, схожі на крила (про насіння, плоди, стебла рослин, частини тіла комах тощо).

  5. (Техніка) –

    У техніці: такий, що має виступи, лопаті, лопасті або інші частини, що нагадують крила.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. крилатий, р. крилатого, д. крилатому, з. крилатого, о. крилатим, м. крилатім

Приклади з художньої літератури

  • А й правда, крилатим ґрунту не треба.
    Землі немає, то буде небо.
    — Ліна Костенко

Більше записів