1. Крутий схил гори, пагорба або берега річки, що утворює значний кут нахилу до горизонту; обрив, урвище.
2. У геоморфології та геології — ділянка земної поверхні з різким перепадом висот, де кут нахилу перевищує 20-25 градусів.
крутосхил
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Відносна висота не перевищує 200 м. Плато – підвищена досить плоска рівнина, обмежена добре виявленими схилами, часто стрімкими, іноді крутосхил лише з одного боку. Такою формою рельєфу нерідко представлений корінний берег долини ріки, яка часто обмежується крутими схилами до заплави.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |