крутка

[krutkɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    (діал.) Невеликий, щільно скручений рулон чогось, звичайно з м’якого матеріалу; скрутка, згорток.

  2. (Лінгвістика) –

    (діал.) Закручена, вита коса (зачіска) або локон.

  3. (Техніка) –

    (діал.) Кручений виріб із тютюнового листя; самокрутка.

  4. (Техніка) –

    (техн.) Деталь у вигляді стрижня або втулки з наріззю для кріплення чи з’єднання частин механізмів; рідше вживається як синонім до гвинта або болта.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. крутка, р. крутки, д. крутці, з. крутку, о. круткою, м. крутці, к. крутко

Більше записів