кру

1. Назва народу в Індії (штати Ассам, Мегхалая, Мізорам), що належить до тибето-бірманської групи.

2. Назва мови народу кру, що належить до тибето-бірманської гілки сино-тибетської мовної родини.

3. Назва групи народів у Ліберії та Кот-д’Івуарі, що розмовляють мовами кру нігеро-конголезької макросім’ї.

4. Назва групи мов (кру), поширених серед однойменних народів Західної Африки.

Приклади:

Приклад 1:
Сплес­ну­ла в до­лоні, за­ре­го­та­ла­ся та й пом­ча­ла­ся буй­ни­ми жи­та­ми… Далі – вис­ко­чи­ла на зе­ле­ну лу­ку, що кра­су­ва­ла­ся польови­ми квітка­ми; потім-по­вер­ну­ла кру­то наліво, по­че­са­ла яри­ною; як білоч­ка на де­ре­ви­ну в лісі, так во­на збігла пруд­ко на згірок; ста­ла, пе­ре­ве­ла дух, озир­ну­ла­ся, осміхну­лась, мах­ну­ла пра­вою ру­кою: “сю­ди, мов!” – та на­че ма­на яка, спус­ти­ла­ся униз – і ок­ри­ла­ся за го­рою.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Сам – пред­во­ди­тель; ро­дичі •- уряд­ни­ки справ­ник, суд­дя, підсуд­ки – все то зяті, ро­дичі зятів, племінни­ки… Як квоч­ка кур­чат зби­рає під кри­ла, так Ва­силь Се­ме­но­вич приб­рав до своїх лап цілий повіт… І все кру­гом мов­ча­ло, терпіло, слу­ха­ло й ро­би­ло на ко­ре­нас­тий рід панів Польських та все ниж­че, ниж­че на­ги­на­ло го­ло­ву пе­ред йо­го вла­ди­кою.,… XI Махамед Після смерті Ми­ро­на й Ма­ри­ни ли­ха до­ля, за­че­пив­ши край­ком слізьми змо­че­но­го кри­ла жит­тя Іва­но­ве та Мот­ри­не, май­ну­ла на інші ха­ти з більши­ми не­дос­та­ча­ми, злид­ня­ми – на кріпацькі ха­ти порізне­них лю­дей… Ко­зачі куб­ла об­гор­ну­ло ти­хе хлібо­робське щас­тя. Нас­та­ли ро­ки ко­хан­ня в полі та в ху­добі, скла­дан­ня вся­ко­го при­бут­ку, тяж­кої гос­по­дарської праці до­ма й на полі, та втіха дітка­ми, ко­го бла­гос­ло­вив гос­подь… Іван, ще ди­ти­ною нап­ря­мо­ва­ний по хлібо­робській] л До­розі, так її й дер­жав­ся.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
ГоИ ло­ва кру­титься; ко­ло сер­ця пе­че, мов га­ди­на смок­чет кров з йо­го… По­хо­див він, по­хо­див по хаті, не гля­нув навіть ма­тері в вічі, вий­шов, ніби до ху­до­би, та й по­тяг – не в за­го­ро­ду, а прямісінько до Гальки… На третій день – зно­ву на ос­лоні в шин­ку. На чет­вер­тий – там йо­го сон­це пра­вед­не стріти­ло, там і ніч тем­на привіта­ла… XVI Товариство • П’ючи та гу­ля­ючи, підібрав собі Чіпка трьох то­ва­ришів щи­рих: Луш­ня, Мат­ня та Па­цюк – од­на дум­ка, од­на гад­ка.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”