1. (від нім. Kreuzgang) У середньовічній архітектурі: критий аркадний або галерейний хід, що оточує прямокутний внутрішній двір (клуатр) монастиря, собору або церкви; клуатр.
2. (переносно) Уживається для позначення довгого, одноманітного переходу або блукання, часто без чіткої мети.