Древослів

Словник Української Мови

кронпринц

[kronprɪnt͡s] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    Титул спадкоємця престолу в монархічних державах (переважно в історичних німецьких, скандинавських та Австро-Угорській імперії).

  2. (Історія) –

    Особа, що має такий титул; спадкоємець трону, престолонаслідник у королівстві чи імперії.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кронпринц, р. кронпринца, д. кронпринцові, з. кронпринца, о. кронпринцом, м. кронпринці, к. кронпринце

Більше записів