1. (в геології) Стан глибокого промерзання гірських порід, що триває протягом геологічно довгого часу (тисячоліть), характерний для областей багаторічної мерзлоти.
2. (в медицині та біології) Стан організму, тканини чи клітини, при якому життєві процеси тимчасово припинені або різко сповільнені внаслідок впливу дуже низьких температур.