Древослів

Словник Української Мови

крейцар

[krɛjt͡sɑr] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    (іст.) У середньовічній Європі — лицар, член християнського духовно-лицарського ордену, учасник хрестових походів.

  2. (Історія) –

    (перен., заст.) Відданий, самовідданий борець за високу ідею, справедливість або віру.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. крейцар, р. крейцара, д. крейцарові, з. крейцар, о. крейцаром, м. крейцарі, к. крейцаре

Більше записів