крепіда

1. У архітектурі та будівництві — підмурівок, цоколь або невисока кам’яна стінка, що оточує споруду, майданчик, курган або інший об’єкт і слугує їх основою та укріпленням.

2. У фортифікації — земляний вал або невисока стінка (парапет) перед основним валом укріплення, призначена для захисту оборонців.

3. У геології та гірничій справі — нижня, укріплена частина відкосу кар’єру, виробки або природного уступу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |