кредитив

Значення

1. (Юриспруденція) –

   Документ, що підтверджує повноваження дипломатичного представника (посла, посланника, повіреного у справах) та засвідчує його офіційний статус при врученні керівнику держави, що приймає.

2. (Фінанси) –

   У міжнародних розрахунках — безвідкличне платіжне доручення (акредитив), що відкривається одним банком (емітентом) на користь іншого банку (банку-кореспондента) з вимогою проводити платежі бенефіціару (одержувачу) за умови надання ним документів, передбачених у кредитиві.

Правопис та відмінювання