1. (від лат. credens — той, що вірить) — у католицькій церкві: священнослужитель (частіше єпископ або прелат), який під час папської меси подає папі римському чашу з вином і воду для обрядів.
2. (від англ. credence — довіра) — рідкісне, книжне: довіра, віра в щось; ступінь упевненості або ймовірності (наприклад, “надати креденсу чуткам”).
3. (від італ. credenza) — історичне: невисока шафа або столик у церкві для покладання священних посудин та приготування дарувань; також у побуті — буфет або сервант для зберігання посуду.