крайня

1. Назва однієї з трьох головних частин (крайня, середня, задня) традиційного українського трикамерного будинку або хати, що розташовувалася з одного боку від сіней; також приміщення для проживання родини в такому будинку.

2. Назва однієї з двох бічних частин (крайня, середня) п’ятистінної хати, розділеної двома поперечними стінами.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Це тебе, Палажко, хтось чи цілував, чи хотів обікрасти, — обізвалась крайня баба. — Ой щось побігло!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: прикметник () |