Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській та Тернопільській областях.
2. Розмовна назва вулиці Краківської у Львові, що є однією з найстаріших і найвідоміших вулиць міста.
3. Заст. або діал. Крайка, облямівка, вузька смужка по краю чого-небудь (наприклад, тканини).
Приклад 1:
Від озера наближається , а з нею молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою. Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспіває за нею.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Хiба кровi не варта краса? Ось тобi, сестро, яса! Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, i никне в житi. Вiд озера наближається , а з нею молода повновида молодиця, в червонiй хустцi з торочками, в бурячковiй спiдницi, дрiбно та рiвно зафалдованiй; так само зафалдований i зелений фартух з нашитими на ньому бiлими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синiм, намисто дзвонить дукачами на бiлiй пухкiй шиї, мiцна крайка тiсно перетягає стан, i вiд того кругла, заживна постать здається ще розкiшнiшою. Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспiває за нею. Ходiть, Килинко, осьде край берези ще свiже зiллячко.
— Українка Леся, “Лісова пісня”