Значення
- (Юриспруденція) –
Держава, яка на законних підставах (за рішенням міжнародних організацій або внаслідок двосторонніх угод) тимчасово бере на себе функції управління та захисту іншої держави або території, що перебуває у кризовому стані (наприклад, після війни), або опікується її зовнішніми справами.
- (Юриспруденція) –
Держава, яка в міжнародному праві офіційно представляє інтереси іншої держави на території третьої країни у випадку відсутності дипломатичних відносин між ними, зазвичай через своє посольство або консульство.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. країна-опікун, р. країни-опікуна, д. країні-опікунові, з. країну-опікуна, о. країною-опікуном, м. країні-опікуні, к. країно-опікуне