Словник Української Мови
Буква
1. Довга вузька смужка тканини, яку зав’язують навколо коміра сорочки різними способами як елемент чоловічого або жіночого ділового, святкового чи офіційного вбрання.
2. Широкий м’який комір у вигляді банта або довгої смуги, який був поширений у західноєвропейському та українському (козацькому) костюмі XVII–XVIII століть.
3. Рідкісне, заст. Те саме, що крават (застібка, шпилька для галстука).
Приклад 1:
І почалося танґо — ніби й не танґо, а просто ніж у серце Перфецькому, і вихиляси, і притискаси, і вічно він їй щось на вухо наслинював, а вона лише голову відкидала і сміялась, а Даппертутто верещав «краща пара, краща пара!», а це поєд нання ядучо-червоного і темно-зеленого було таким же диким і непристойним, як і краватка в Мавропуле, і під оплески всього звіринця, що аж кип’ятком люрав, обидвоє витанцю вали геть із зали і зникли десь у загачених піском та битою цеглою коридорах, де потоки дощової води бігли зі стелі. ПЕРВЕРЗІЯ 236 — Отак-то, — сказав Перфецькому чорний віслюк, а точніше вже не віслюк, бо швидше гардеробний китаєць, котрий наминав паличками спаґетті, однак уже через мить був він ніякий не китаєць, а просто великий зозулястий півень у таких же точнісінько окулярах, що й Перфецький.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”