Приклад 1:
Бабулька недо вольно наморщила носік, і доктору показалось, шо в глубині її оч ниць сколихнулось красне зарєво. — Я так і знав, що навіть тут… Хотя, нема часу на це, ти слу хай… Так буднічно… Біля самого виходу з кастьолу доктор розвернув мальчіка до себе, схопив його за плечі й жарко прошептав йому над головою: — Случилось так, шо листок із текстом партії, в якій Люципер должин облажацця, Господь ше років сто назад обронив нечаяно на землю.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
Ось i зачервонiло на тiй дорозi, де йому треба йти, i розiслалось, мов сукно, як кармазин, красне; далi неначе срiбнi цвiтки по ньому хто посипав; а тут i увесь путь став мов золотим пiском по червоному полю посипаний… Зазолотились i верхiв’я дерева по лiсам… i ось золотий по них пiсок сиплеться по дереву нижче, усе нижче… нижче… Усе стихло… Чогось жде!.. Стало винирять з-за землi.. що?
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
VI Хто б то мав таке слово пишне да красне, щоб так, як на картині, змальовав той монастир Печерський? Щоб хто й не був ізроду в Києві, так щоб і той, читаючи, мов бачив на свої очі тії муровані огради, ту височенну дзвіницю, ти церкви під золотом та під скульптурою?
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
