Приклад 1:
Твоя краса на той рік ще буйніше запишає, а в мене щастя як тепер зов’яне, то вже не встане! Польова (ламає руки і хитається від горя, як од вітру колос) Ой горенько!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
1888 Надія Зівяла вже та квітка запашна, Її нема — сама суха стеблина… А як цвіла, лишаючи, вона, Аж кращою ставала вся долина!… Тепер лука порожня і сумна: Вона була її краса єдина… Надія-квіт умерла, одцвіла, її нема — вмирають поривання… Була вона — душа тоді жила, Жили у їй високі почування: Вона душі теплом святим була… Тепер там ніч, холодне нудьгування… 1895 Доки? Минає час, минають люди; Ми всi ждемо того, що буде, I кажем всi: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде, — А час не жде, а час не жде!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Користь з красою і краса з користю, на його думку, неподільні; їх єдність і є джерелом людського життя. Справжньою є «сокровенная красота», яка в стародавні часи визначалася словом «decorum, сіесть благолѣпіе, благоприличность, всю тварь и всякое дѣло осуществляющая, но никоим человѣческим правилам не подлежащая, а единственно от царствія божія зависящая».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
