крантон

1. (геологія) Древній, стабільний ділянка континентальної кори, який не зазнавав значних тектонічних змін протягом тривалого геологічного часу (сотні мільйонів або мільярди років); найдавніше ядро континенту.

2. (географія, власна назва) Рідко вживана назва для позначення великих платформних ділянок суходолу, таких як Східно-Європейський (Російський) крантон, Канадський щит тощо.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |